ІРИС БОЛОТНИЙ, ІРІС АІРОРІДНИЙ, ІРІС ЖІЛТИЙ.

Iris pseudocorus.

В перекладі з латинської -  Iris pseudacorus означає'ірис помилковийаїровий' (acorus — аїр), але в народі за ним закріпилося ім'я — ірис болотний. 
Назва — ірис болотний, пов'язана з його екологією. 
У дикій природі ірис болотний росте в поймах річок, на берегах водойм. Семена ірису болотного, потрапивши у воду, не тонуть упродовж тривалого часу.  Ірис болотний можна визначити за його кореневищами. Якщо їх розрізати, то зріз, спочатку світлий — швидко коричневий. З усіх ірисів, ця особливість властива тільки ірису болотного. Був час, коли кореневищами ірису болотного користувалися шкіряниками під час фарбування шкір у коричневий колір.  

Стебель ірису болотного — 70 - 80 см заввишки, несе не 2 - 3 квітки, як у більшості сибірських ірисів, а 12 -15.
У квітках ірису болотного верхні пелюстки недорозвиті. Ця особливість властива ще двом безбородим ірисам. 
Нижні пелюстки ірису болотного - золотисто-жовтого кольору з великою жовтогарячою плямою. 

Ірис болотний — рослина берегова, хоча й , що може тимчасово підвищити рівень води у водоймі, витримувати тривале затоплення (можлива посадка у водойму на глибину 30-40 см).

Ірис болотний може залишатися на одному місці десятки років без пересадок і спеціального догляду. 
На багатих на гумус ґрунтах, у дощовиті роки, він може розвивати гігантську листя — до 2 м висоти. 
До всього іншого, ирис болотний - досить теневинослив.