ІРИС БОЛОТНИЙ, ІРИС АИРОВИДНЫЙ, ІРИС ЖОВТИЙ.

Iris pseudocorus.

У перекладі з латинської - Iris pseudacorus означає'ірис ложноаировый' (acorus - аїр), але в народі за ним закріпилася ім'я - ірис болотний.
Назва - ірис болотний, пов'язане з його екологією.
У дикій природі ірис болотний росте в заплавах річок, по берегах водойм. Насіння ірису болотного, потрапивши у воду, не тонуть протягом тривалого часу. Ірис болотний можна впізнати за його кореневищам. Якщо їх розрізати, то зріз, спочатку світлий - швидко коричневіє. З усіх ірисів, ця особливість властива тільки ірису болотного. Був час, коли кореневищами ірису болотного користувалися кожум'яки при фарбуванні шкір в коричневий колір.

Стебло іриса болотного - 70 - 80 см заввишки, несе не 2 - 3 квітки, як у більшості сибірських ірисів, а 12 -15.
У квітках ірису болотного верхні пелюстки недорозвинені. Ця особливість притаманна ще тільки двом безбородим ирисам.
Нижні пелюстки іриса болотного - золотисто - жовтого кольору з великим помаранчевим плямою.

Ірис болотний - рослина берегове, хоча і здатна, за тимчасове підвищення рівня води у водоймі, витримувати тривале затоплення (можлива посадка в водойма на глибину 30 - 40 см).

Ірис болотний може залишатися на одному місці десятки років без пересадок і спеціального догляду.
На багатих гумусом грунтах у дощові роки, він може розвивати гігантську листя - до 2 м висоти.
До всього іншого, ірис болотний - досить тіньовитривалий.